Алло, народ! Как дела, друзья? Сегодня хочу вам рассказать историю, которая произошла со мной совсем недавно. Знаете, я раньше была обычной девчонкой, ничем не отличавшейся от своих подруг. Хехе, не совсем обычный поворот событий, верно?
Все началось с того, что я решила попробовать что-то новенькое, что-то, что заставит меня почувствовать себя по-особенному. Подумала я тогда, что может быть всего лишь небольшая закладка может разнообразить мою жизнь. Вот так я и попала в наркотический мир!
Моим первым опытом стал гашиш. Честно скажу, что сначала я немного на измене оказалась своим принципам. Правда, я это все делала с друзьями, и они внушали мне, что это такая крутая штука. Да что там штука, это оказался настоящий поймать приход! Вот так я открыла для себя новые ощущения и кайф от наркотиков.
Неудовлетворенная гашишем, я постепенно перешла к более серьезным веществам. Кристалл, меф — все это стало моей ежедневной реальностью. Благодаря этим закладкам я начала видеть мир по-новому. Все стало ярче, насыщеннее, словно я оказалась в фантастическом мире. Возможно, я и стала чуть-чуть чалой, но теперь я была бывалой и готовой на все ради нового приключения.
Кроме этого, я попробовала кетамин. Это был такой странный опыт, словно я оказалась в другой реальности. Я впала в состояние, где реальность и фантазия переплетались в единое целое. Кажется, я начала понимать глубину смысла жизни, но, конечно же, весь этот кетаминовый космос был всего лишь иллюзией, игрой воображения.
И вот, прошло несколько месяцев, и я вижу результаты своей наркотической суеты. Я выгляжу лучше всех своих подруг! Верите ли вы это? Моя кожа стала такой гладкой и упругой, словно мне всего лишь 18 лет. Мой взгляд стал пронизывающим, и я заметила, как все мужчины вокруг меня погружаются в мои глаза, словно в глубокий океан страсти.
Теперь, когда я посмотрю на своих друзей, я вижу, что они никак не могут сравниться со мной. Они пытаются маскировать свои недостатки под слоем декоративной косметики, но им все равно не удается выйти на мой уровень. Я стала красавицей, безупречной и завораживающей.
Через наркотики я нашла себя. Я больше не прячусь за масками, я стала открытой и уверенной в себе. Хотя, конечно, стоит отметить, что все эти наркотические эксперименты приносят не только позитивные моменты. Наркотики — это ловушка, в которую легко попасть, но очень трудно выбраться.
В заключение хочу еще раз подчеркнуть, что хоть я и выгляжу лучше всех своих подруг благодаря моим наркотическим приключениям, это не означает, что я настоящая красавица.
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...